Українська
християнська
поезія

Випадковий вірш

Різдвяні троянди в букеті палають

«Різдвяні троянди в букеті палають»

*  *  * 

Різдвяні троянди в букеті палають, 
Дзвіночки пролили на світ голоси, 
Красуні ялинки гірляндами сяють — 
Запрошують в свято добра і краси.

Молитвенно-чистим і ніжно-родинним 
Це свято приходить до кожного в дім. 
Дитятко Ісус йде до серця людини, 
З небес несучи Свій Божественний німб.

А в небо різдвяна молитва хай лине, 
І в ній — наша віра, надія, любов 
До Того, Хто з іменем Божого Сина 
До кожного серця сьогодні ввійшов.

Минули ті дні, як на рідній землиці
В нас Бога вбивали, калічили дух.
Але на Свят-вечір в батьківській світлиці
Ми в серці ховали Христа від наруг.

Минули ті дні, любі сестри і браття,
З Христовим Різдвом! Не соромтесь сльози.
Сьогодні немає ні зла, ні прокляття.
Є люди і Бог, Бог Добра і Краси!

Надія Кметюк

Читайте нас у Тelegram



Читати далі

153

авторів

3223

віршів

811

русских стихов

320

дитячих віршів

Українські класики

СТАРИЦЬКИЙ Михайло

Михайло Петрович Старицький (1840 — 1904) — український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. 

Поетичну творчість Старицький розпочав перекладами з Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова, Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича, сербських пісень та ін.

Одночасно писав оригінальні поезії, друкуючи їх у галицьких періодичних виданнях. У Києві були надруковані казки Ганса Крістіана Андерсена в його перекладі (псевдонім М. Стариченко) (1873), сербські народні думи і пісні (1876), збірка поезій «З давнього зшитку. Пісні і думи» (1881 — 1883) та інші.

Значною подією було видання «Гамлета» Вільяма Шекспіра у перекладі Старицького (1882).

Основне місце в оригінальній поетичній спадщині Старицького посідає його громадянська лірика з виразними соціальними («Швачка»), патріотичними («До України», «До молоді») мотивами, з оспівуванням героїчного минулого («Морітурі») чи протестом проти царизму («До Шевченка»). Окрема частина поетичної творчості письменника — його інтимна лірика («Монологи про кохання»). Деякі ліричні поезії Старицького стали народними піснями («Ніч яка, Господи, місячна, зоряна», «Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає»).


Читати далі