Край дитинства
Сліди дитинства між трав згубились,
В холодних росах мов розчинились.
І тільки вітер думки приносить,
Неначе в казку вернутись просить.
Дитинства спогад, як добра казка:
Повчання тата і мами ласка...
В село на стежку стару вертаюсь,
Землі в любові тут сповідаюсь.
Порину в спогад, у зелень саду,
Тривожним думам знайду розраду,
А звідти гляну: батьківська хата,
Подвір'я в сонці та сива мати.
За садом-гаєм поля просторі,
А небо сіє над ними зорі,
Зливає Божу любов і ласку
На край дитинства — щасливу казку.
Мирослава Данилевська-Милян
Переглядів: 1123
