Притулюсь молитвою до неба
Притулюсь молитвою до неба
І в безмежжі сили зачерпну,
Тіні смутку віджену від себе
І свою спокутую вину.
Світло в душу вихлюпнеться тихо
З келиха зірок, ясне тепло,
Витіснивши сумніви і лихо,
Покладе знак ласки на чоло.
В світлі неба — Боже милосердя,
Провідний із мороку ліхтар.
Я впущу його до храму серця —
Хай розпалить дивний віри жар.
З нею в сяйві Божої любови
Радісно в блаженство неземне
Я у шатах праведних Христових
Увійду, як викличе мене.
Полечу-полину над землею,
Наче вільний легкокрилий птах.
І душа засвітиться зорею
Між світил у вічних небесах.
Мирослава Данилевська-Милян
Переглядів: 530
