Зимовий етюд

Мов біла туга, на земні рамена 
Лягає тихо-тихо перший сніг, 
Бузкове листя щулиться зелене, 
Осінній слід зникає між доріг.

Морозний вітер, остудивши скроні, 
Регоче, переможно б'є крильми. 
Хоч тане сніг на теплій оболоні, 
Та іскри це холодної зими.

Бо спозаранку — паморозь на травах, 
На кущиках приземних, як вуаль, 
І, як шовковий срібно-білий саван, 
На воднім плесі льодяний кришталь.

Ошатні та замріяні дерева, 
Немов на бал, шикуються в садах... 
Іде зима, мов біла королева, 
Узгодивши свій хід на небесах.

Мирослава Данилевська-Милян

Переглядів: 1473


Разработка веб сайтов