Церква
Цеглинка до цеглиночки, очищені в вогні…
Ось тут стояти храмовій освяченій стіні.
Цеглинка до цеглиночки — для вічного життя
Стіною непорушною у Церкві ти і я.
В основі Церкви Каменем наріжним — Божий Син.
За гріх усього світу був розп’ятий Він один.
У Дусі і у істині складем Йому життя,
І дзвонами церковними — людських сердець биття.
Над храмом поміж хмарами у вишині небес
Лунають співи ангельські: «Христос воскрес! Воскрес!»
А Церква ця світильником над мороком століть
Стояла і стоятиме, і нині, глянь — стоїть!
У домі молитовному, як скінія свята,
До нас говорить Біблія про шлях земний Христа.
За матір стала мудрість нам і правда — за сестру,
А молитви, як лебеді, злітають в висоту.
А нас вбивали, мучили й у кліті хижаків
Кидали, та в цім мороці святий вогонь горів.
Стежина наша скроплена і кров’ю, і слізьми...
Земля ця стане попелом — підем у небо ми.
А там, в Краю Батьківському, де квітне райський сад,
Лозою плодовитою — безсмертя виноград.
Нема там сліз і стогонів, нема важких оков.
Там наш Отець, там Бог святий, ім’я Йому — Любов.
Галина Гунченко
Переглядів: 475
