Перли

Хтось розсипав перли на дорозі,
Що давно вже заросла травою,
З радістю ішов чи у тривозі,
Сповнений сльозами і журбою?

Хтось розсипав перли на стежині,
Що згубилась у широкім полі.
У самотній і глухій долині
Не зумів знайти своєї долі?

Хтось розсипав перли на узліссі.
Чи дорослий? Чи мала дитина?
Квітку неземну шукав у лісі
Й, не знайшовши, тут зронив сльозину…

Чий це міг би бути плач перлинний,
Хто губив сльозини непомітно?
Може, розридалися калини
Й плачуть досі тихо і невтішно?

Чом ніхто на плач той не зважає?
Чом ридання від душі ховаєш?..
Перли-росу небо розсипає,
Плаче, що у світі ти блукаєш.

Наталія Марценюк

Разработка веб сайтов