Де взяти миру?
Де взяти миру на землі,
Коли жорстокість душі полонила?
Коли вже майже потонули в злі,
Чи зможемо підняти крила?
Колись мовчали й нині мовчимо,
Бо істини уперто боїмося.
Та за фальшиве навіть кричимо…
Ну чом у нас так повелося,
Що хилимося, куди вітер дме,
Й говоримо оте, що хтось накаже?
І син на батька руку підійме,
Не боячись, що рідний в землю ляже.
За владу, гроші й похвалу
Втопили серце у страшнім болоті,
Не соромно, що поклонились злу,
Зате пишаємось у сріблі-злоті…
Не всі, але таких багато,
Хто хоч не сіяв, та збирає
Чужі плоди і вірить свято,
Що милість перед Богом має.
Знов загубились у гріхах:
Брехні, прокльонах,злодіяннях,
Забули і про Божий страх,
І серця щире покаяння.
Чи зможемо піднятись з дна,
Де мучилися безліч років?
Був бунт і не одна війна…
До Бога ж не зробили кроків.
Ти глибше в душу зазирни
І не шукай рятунку в битві,
Кордони гніву перетни
І Богу підкорись в молитві.
Наталія Марценюк
Переглядів: 382
