Буря
Покотило сонце день на захід…
Вітер небо міряє крилом…
Чайки з криком (полохливі птахи!)
Пролітають низько над човном —
Щось тривожить їхнє розуміння,
Суплять хмари брови до води…
Хвилі — наче гори! Де спасіння?
Як тепер до берега дійти?
Залива човна, перевертає —
Він ледь-ледь між хвилями стоїть,
А в човні Син Божий спочиває —
Серед шторму, притомившись, спить.
Хоч сердець дванадцять молодецьких
Силою веслують в буревій,
Море тільки в відповідь сміється:
«Що ви, люди, проти нас, стихій?»
І злякались учні: «Ми загинем!
Урятуй нас, Господи, спаси!
Бо усіх морська глибінь поглине!»
І тоді прокинувсь Божий Син.
Лідія Меланіч
Переглядів: 558
