А сини-соколи...

А сини-соколи — хто — літами, хто — веснами,
Ті сини, як дуби, — всі дорогами хресними.
Більше тих, хто мечем.., менше тих, хто оралами...
Менше Божих, зате більше тих, хто варавами.

Хай розбійником б став, але серця розчулого,
Ніж потрапив у сіть фарисейства затхнулого!
Ми плекаєм синів. Хто — катів, хто — замучених
Для якихось хрестів. Для хрестів, ще не скручених…

Лариса Мельник