Віра

Ступаю дзеркалом води.
Стирає шторм мої сліди.
Вогнем охрещена допіру
тримай мене, зернино-Віро.

О білий світе, де твій бог?
До тебе гріх, як бруд, присох.
Як важко йти! Вода ж – не суша.
Молитвою умию душу

і йду години, дні, роки
до найріднішої Руки,
яка, коли почну тонути,
дасть дух назад не повернути.

Лариса Мельник


Разработка веб сайтов