«Тримаю світ. Так просто і так важко»

Тримаю світ. Так просто і так важко
Така відповідальність — світ тримати…
Він на вагах історії — мурашка, 
І не помітиш — будеш прибирати.. 
Так, Всесвіт прибирає! Ви не знали? 
Витрушує свої небесні ковдри,
Бо це Сміття: і війни і скандали.
І чаша ця, повірте, майже повна; 
От-от проллється стогоном в безодню,
Бурхливо потече Чумацький шляхом…
І більше не залишиться нічого.
Бо Всесвіт не зважає на мураху.
А як же кажуть: «Бог створив людину
За образом й подобою Своєю?
Чому ж вона мурахою загине?
Мурахою із людською душею…»
Бо та душа ціну велику мала.
За неї борг спокутний заплатили.
Але, якщо вона себе продала
За будь яку ціну — продешевила.
Та «сочевична юшка» має здатність
Живити тіло... та труїти душу.
А тіло без душі втрачає значність…
Тому я цілий світ тримати мушу.
Так, цілий світ. Так просто і так важко,
Така відповідальність.. Я тримаю…
Хоч я сама — малесенька мурашка,
Але я Образ і Подобу маю.

Олена Несміян

Разработка веб сайтов