Білий рояль

Бог сідає за білий рояль.
І крізь сніжну вуаль
Проростає конвалія.
А душа, що за ґратами мучиться,
Поринає у музику,
Як до клавіш Господь доторкається.
Бог нам грає,
І вірить в весну підсніжник.
Звівши погляд на зоряний розсип,
Раптом навіть запеклий грішник
Щиро прощення просить.
Бог нам грає.
Звучить Його славний рояль,
Ллються струмені дивних мелодій.
Вічний дух у захопленні вдаль
Виривається птахом із плоті.
Звук розтане — і люди зануряться в будні,
Повернувшись в земну печаль.
Тільки кожен вірою жити буде
Знов почути Небесний Рояль. 

Олександр Шевченко

Переклала з російської Ольга Міцевська