«Немає часу», — кажем, біжучи

Єремія. Неспалене слово

Іван. Ціна пророка

Ім’я на долонях

А Він мовчав... Мовчання гучно било

Агнець

Адам. Дорогою одинокості

Батьківська спадщина

Він помирав. Один. Стражденний. Збитий

Вінець творіння

Вічний мандрівник

Великодня молитва

Весна сипнула жовтизни...

Ви — храм

Всі ріки течуть до моря

Гірським обвалом сипалося горе

Гора Преображення

Горить Содом. Аж плавиться каміння

Гребу щосили. Нерви, наче струни

Дихаю, а значить — славлю

Дрімає річка. Всюди тиша

Дружині

Екологія душі

Емігранти

Життя

Життя спливло. Знесилені світанки...

Заблукали думки у нескошених травах

Завіса

Заримована любов

Земля не мертва

Зоря стояла прямо над вертепом

Квіти на Майдані

Квітневий цикл

Кифа. Перші півні

Конспект життя

Листок

Любити ближнього — як складно і як просто

Маленькому синові

Марія біля гробу

Марія. Щаслива мати

Мене чекає небесне місто

Мовчання Бога

Молитва маленького сердечка

Мудреці. Дорога до Царя

Нас більш, як сім мільярдів

Не вбивай ("Не вбивай Не вбий себе в собі запекло")

Не убий ("Земля, як солома, пала")

Нове серце

Останній дзвоник літа

Отари мирно спочивали

Пісня

Патріархи. Екзамен на чесність

Плач душі

Поезія віри

Поет

Прийміть Духа Мого

Прийшов в гріхах — а вийшов бездоганним

Про вік

Різдвяні стежки

Ранок

Савл. Дорога до себе

Самотність

Святвечір

Сестрі від сестри в день весілля

Сиджу на згарищі надій і сподівань

Слово

Соломон. Поділене кохання

Сонет про хліб

Сотник

Сотник. Розп'ята надія

Стрітення

Тінь Голгофи

Та, що дає життя

Тобі, мій Боже, пісню цю співаю

Церковна підлога

Чекання

Читаю Слово

Юрба

Я дякую за те, що небо — синє

"А Він мовчав... Мовчання гучно било"

* * *

А Він мовчав... Мовчання гучно било 
Набатом в груди... Руки мив Пілат... 
Важке мовчання, довге, аж несила 
Дивитись в вічі. Цвяхи правив кат...

Ще вчора храм лящав під батогами, 
Від владних слів луна з кутків ішла. 
Тепер мовчить Отой, що зводить храми 
За кілька днів, борець супроти зла...

Ще вчора Він повчав, як треба жити, 
І говорив, де варто б і змовчать. 
Ще вчора йшли до Нього вбогі й ситі 
Послухати про Божу благодать.

Тепер мовчить. Невже і справді винен? 
За що ж Йому така ганебна честь? 
Шаліє зло, кричить юрба неспинна... 
Пішов без слів, поніс мовчання хрест.

«Замовк, нарешті», — втішено зітхнули. 
Не знали, бідні, в ту жахливу мить, 
Що Він ще заговорить. Серце чуле, 
Як пташка, на той голос полетить.

Він заговорить. Кам’яна могила 
Від голосу здригнеться. Вмовкне світ. 
У безнадії затріпочуть крила. 
Слова прорвуться через товщу літ.

У ці слова вслухаються століття, 
Вони проходять лабіринти душ. 
Їх слухають серця, гріхом розбиті. 
Говорить Він, смиренний неба Муж...

Юрій Вавринюк

Разработка веб сайтов