Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

Олекcа БРИГАС


Благовіщення

Великодні дзвони

Душа

Життя

Надія

 

 

Благовiщення

Чом ти, пташко, гнiздечко не в’єш,
Чом спiваєш сьогоднi так щиро,
I чому мене кличеш, i де ж
З круговертi буденного виру?

Чом я слухати хочу весну,
Чом я пiсню твою розумiю?
Я пробуджуюсь, наче вiд сну,
I тебе перервати не смiю,

Бо я чую - о, свiте, збудись! -
Голос радостi, голос надiї:
Як з’явився Архангел колись
Сповiстити про Диво Марiї.

Нинi свято Початку життя,
Непорочного вiчного Дива -
Дарував нам Всевишнiй Дитя,
I в покорi утiшилась Дiва.

Ось чому свiтить сонце в цi днi,
Розганяючи хмари чужи́ни,
I стає зрозумiлим менi
Щедрий голос малої пташини...

 

Великодні дзвони

Здавалось, світ завмер і онімів,
Зійшлись в молитві складені долоні,
Коли над куполами враз ожив
Весняний клекіт Великодніх дзвонів.

Звершилося! Пішов у небуття
Одвічний страх смертельної години.
Христос Воскрес, даруючи життя,
Даруючи надію для Людини.

Він смерть Своєю смертю переміг,
Воскреснувши в закинутій яскині,
І безліччю невидимих доріг
Ввійшов в серця і торжествує нині.

Тож грайте, дзвони, по усій Землі,
Летіть до Неба, звуки, серцю милі,
Втішайтеся дорослі і малі,
Співайте славу Чудотворній Силі!

 

Душа

Не хлiбом єдиним... Далеко не хлiбом єдиним
Живем в повсякденнi - в багатствi, а чи без гроша,
Бо тим вiдрiзняємось ми вiд простої тварини,
Що крiм стравохода живе в нашiм тiлi душа.

Є скептикiв досить. В словах i думках їх - зневага,
Та все ж наступає хоч раз у життi така мить,
Що "правильних" слiв вiдлетить гамiрлива ватага
I щось невловиме в свiдомостi враз защемить.

Десь вченi мужi щось доводять iз супервагою,
Над тiлом чатуючи мить переходу межi...
А слово розважливе, вчасно почуте тобою,
Скидає тягар i так легко стає на душi.

Та слово й поранити душу невидиму може -
I болем тодi вiдiзветься i криком вона.
Дай Бог не дiждати, що зло над добром переможе,
Бо значення втратить - чия в тому буде вина.

Шукаймо поживу не лише для грiшного тiла,
Черпаймо духовне, добром наповняймо буття,
Щоб наша душа нам до скону вiка́ не болiла -
Не хлiбом єдиним наповнюймо наше життя!

 

Життя

Різдво, Великдень, Спасівка, Покрова –
Злітають роки стрімко в небуття.
Не все в житті складається чудово,
Чудовим є лише саме життя.

Дароване Господнім провидінням,
Миттєвістю в історії Землі,
Як вищий дар за несвоє терпіння
І муки, для початку, не свої.

Ідем вперед, відлічуючи кроки
І вже ніхто за руку не веде.
Позаду десь давно шкільні уроки,
Та головний екзамен – хто-зна де.

Хоч іспит свій складаємо щоднини
Перед Його невидимим Лицем,
Не знаєм до останньої хвилини,
Що буде нам присуджено Творцем.

Тож, вийшовши з темниць гріха на волю,
З відкритим серцем спробуймо іти,
Не завдаваймо ближньому хоч болю,
Якщо немає сил допомогти.

Добро творім і нам воно воздасться,
Із вдячністю сприймаймо каяття,
Не зводьмо на чужих невдачах щастя –
І соромно не буде за життя!

 

Надiя

Коли надiя помира -
тодi й менi не варто жити,
тодi не варто щось робити
i марно витрачать слова.

Тож, поки подих мiй не згас,
любов плекаю i надiю,
в свою зорю щасливу вiрю,
що збереже мене i вас.

Терпiв Господь i я терплю
заради крихiтки надiї.
На долю нарiкать не смiю
во iм’я тих, кого люблю.

I вкотре Богу помолюсь -
нехай здiйсняться вашi мрiї.
Доки не згасне жар надiї,
доти живу я i борюсь.

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ