«Блукаючи життєвими дорогами»
* * *
Блукаючи життєвими дорогами,
Забрів в долину відчаю й тривог.
Ще б довго я волав за допомогою,
Якби не вічний, милосердний Бог.
Коли душа за поміччю зверталася,
Благаючи про звільнення з оков,
Багато хто від неї відверталися,
А Ти, мій Боже, з прощення прийшов.
За що мене Ти, Боже, покохав?
За що Своєю ласкою голубиш?
Гріхом Твого я Сина розпинав,
А Ти мені простив, а Ти так любиш!
Мій Боже, Ти спішив до мене, грішного,
З дарунком благодаті й доброти.
Я там, в трясовині, чекав найгіршого,
Та відчай той і страх розвіяв Ти.
Коли душа пізнала, що не прощена,
То огорнув її пекельний жах…
В Христі Ти дарував для неї прощення —
І заспівала звільнена душа!
Ігор Попович
Переглядів: 1492
