Клятьба пророка Ездри

Вечірніх жертв курився дим,
Кругом ридала вся країна,
І перед Господом своїм
Пророк спустився на коліна:

«О Боже привий! Тяжкий гріх
Від літ колишніх ліг над нами!
Наш край — в ярмі владик чужих!
З-над нас їх меч, і клейно їх
лежить над нашими устами.

У них в руках — наш труд, наш сон,
Їх глузд, їх воля — нам закон.
І в зраді, Боже, край наш весь,
І сором наш досяг небес.

О Творче наш! В сю мить ридання
За весь народ і вмісті з ним
Несу всі сльози, всі зітхання
Перед олтарем Твоїм святим.

Клянусь, що ми свій тяжкий гріх
Замолим, Боже пред Тобою!
Ми змиєм кров нечисту тих,
Хто весь наш край повив нудьгою;

Що тих, хто нас держав у млі,
Зметем ми з рідної землі.
І буде знов наша країна,
Як перш, і славна, і єдина.

І вже «назад» не буде знати
Путі їх дух, їх рід проклятий.

І клявсь пророк, і клявсь народ,
І їх з небес почув Господь!...

Микола Філянський